О храме Деревянный дубовый храм построен без единого гвоздя. Первая его постройка датируется 1625 годом. Вначале храм принадлежал г. Купянску. Через некоторое время был выкуплен и перевезён в село Петропавловка. Примерно 200 лет назад (дата уточняется) храм снова был выкуплен и перевезён в село Куриловка, где стоит по сей день. В послереволюционные годы храм был закрыт, но сохранён местными властями, был взят под зернохранилище, позднее в храме находился кинотеатр. В первые годы войны в храме находилась военная столовая. Заново храм был открыт во второй половине войны. Написано по словам старожил храма, ведутся работы по уточнению истории храма.
Про історію храму у Курилівці його настоятель отець Василій говорить, що вона коротка. Напевно, що саме так, бо у нашій свідомості храм Іоанна Богослова виглядає просто, начебто збудований нещодавно, за нових часів. Храм розташований поряд з постійно наповненою, напруженою автотрасою – швидкі легковики та маршрутки проносять своїх пасажирів повз храм за лічені секунди. Та й поворот тут такий, що водієві не дає відволікатися від керма, кинути погляд на куполи храму. Та у короткій розмові з настоятелем храму дізнаюсь про події, пов’язані з храмом, про те, як Господь направляє людей творити добрі діла, які не підвладні часу. -Храм було зроблено першими жителями Куп’янська, без жодного цвяха, - розповідає отець Василій. – Він у 17 сторіччі стояв у Куп’янську, і за минулі віки двічі був перевезений. З хвилюванням слухаю розповідь отця Василія під час зустрічі напередодні Великодня. Дізнаюсь, що у давні часи храм став осередком неоднозначної події в історії тодішньої держави. Коли храм ще знаходився у місті, в ньому проголосив про себе довірливим куп’янчанам самозванець, який стверджував, що він цар Петро ІІІ. Самозванця було спіймано. Розгнівана імператриця Катерина ІІ покарала і самозванця, і священика, який потурав самозванцю, і наказала знищити осквернений храм. "Та у людей була міцною віра, і куп’янчани вирішили зберегти церкву, - розповів отець Василій. Її приміщення розібрали, волами перевезли в село Петропавлівку, а імператриці доповіли, що її наказ виконано. А у 1854 році храм було викуплено з Петропавлівки в Курилівку. І наступного року виповнюється 160 років, як храм стоїть на цьому місці”. У 2008 році проводилось перекриття даху храму. І при цьому виявили розпис. Отець Василій показав фотографії цього розпису, зазначаючи при цьому, що час, коли цей розпис зроблено в точності не визначено. Але очевидно, що зроблено його, можливо, коли храм знаходився у нашому місті, або коли його було перевезено до Петропавлівки. Збудований без єдиного цвяха, храм символізував непохитність віри людей у Господа Бога. Віра допомогла людям пережити суворі випробування часу. Віра рятувала людей, а люди всі сили докладали, щоб врятувати храм у складні часи. Згадав отець Василій про випадок, що стався у минулому, буремному двадцятому сторіччі. В тридцяті роки було розгорнуто гоніння на церкву. І храму загрожувало руйнування. Та рятівником приміщення храму виявився місцевий голова колгоспу, він "випросив” приміщення храму для того, щоб влаштувати тут зерносховище. Це вдалося, і давня храмова споруда уникла печальної участі. Щоправда, тривалий час приміщення храму використовувалось не за призначенням, була тут їдальня, навіть кінотеатр. А вже, коли закінчувалась Велика Вітчизняна війна, ставлення радянської влади до церкви почало змінюватись. Адже не можна було не врахувати того, що православна віра зміцнювала народ у його боротьбі проти фашистських загарбників. -Ще у 1944 році, - розповів отець Василій, - тодішнім радянським керівництвом було видано документ, що храм передається у безкоштовне користування Іоанно-Богословській общині. -Отче Василію, зараз приміщення храму радує красою, впорядковане і для цього, безперечно, чимало зроблено прихожанами, нашими сучасниками? -Багато робить для підтримання храму генеральний директор фермерського господарства "Надія” Сергій Миколайович Садовський. Газове опалення в храм проведено раніше, отцем Ярославом, що зараз настоятель Свято-Покровського храму у Куп’янськ-Вузловому. Настоятелями храму були отець Сергій (1869-1913 роки), отець Іван, отець Віктор, який похований поряд з храмом,. Кожен докладав сил, старань, щоб храм зберігся, щоб його у належному стані передати нашим нащадкам, внукам і правнукам. Через 12 років виповниться чотири століття з часу першої побудови храму. Дай Боже, щоб і наші правнуки прийшли в цей храм, котрий зберігся від давніх часів. Хай зміцнює віра їх у добрих справах, як і зміцнювала їх батьків.
