Іван Пилипович Сухін – почесний громадянин Куп’янська, приїхав до нас навесні 1975 року. Йому йшов 38-й рік, коли довірили посаду головного державного санітарного лікаря району. Він розгорнув широку діяльність – вивів районну СЕС на рівень сучасних досягнень, при ньому було споруджено її нове приміщення, лабораторний корпус, гаражі. Він багато зробив для нашого міста: вперше в області було впроваджено комплексний метод контролю за застосуванням отрутохімікатів, а також методику планування і контролю профілактичних щеплень серед дітей та дорослих міста та селищ. Серед новітніх впроваджень – контроль  за радіаційним забрудненням об’єктів. За ініціативою Івана Пилиповича в місті запровадили планово-поквартирне очищення території від сміття. Іван Пилипович Сухін брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та землетрусу у Вірменії. Обирався депутатом міської та районної рад. Його відзначено знаком "Відмінник охорони здоров’я” та багатьма іншими нагородами. У 2007 році йому присвоєно звання "Почесний  громадянин міста Куп’янськ”.

-Що у місті змінилося за останні роки у кращий бік?
-Напевне, що зміни на краще відбуваються, - говорить  Іван Пилипович. –На жаль, не можу повсюди ходити, бачити на власні очі. Думаю, що люди відзначають ті роботи, що виконуються в місті для покращення доріг, для наведення порядку в різних куточках міста. Бо людям  повинні подобатися ті зміни, що відбуваються на вулицях, де вони живуть, у місцях масового відпочинку. Зрозуміло, що це видаватиметься малим, порівняно з тими роками, що були раніше.

-Що потрібно для покращення сучасного життя?
-Скажу відверто, що міській владі потрібно збільшити увагу до людей похилого віку. Всі витрати на життя збільшуються, навіть почесним громадянам міста відчутно, що зменшились допомоги. Наприклад, непогано було б, коли б передплату місцевої газети для нас забезпечували.
-Які Ваші побажання куп’янчанам напередодні Дня незалежності України та Дня заснування міста Куп’янськ?
-Перш за все, хочу всім куп’янчанам побажати міцного здоров’я і особистого щастя. І головне, потрібно сподіватися тільки на краще. Це придаватиме сили, щоб подолати труднощі. Це дасть упевненість у тому, що ми зможемо вийти на ті рубежі розвитку, які в багатьох інших країнах досягнуто, а наша країна  такого рівня заслуговує!