330 років відзначила Петропавлівка.Історія та сьогодення.
Традиційно 12 липня громада села Петропавлівка Куп’янського району відзначає день Святих Первоверховних апостолів Петра і Павла. А цей рік для нас ювілейний: 330 років нашому селу! Тому всі жителі, трудівники фермерських господарств, гості зібралися цього святкового дня разом. Вранці прихожани та настоятель Петропавлівської церкви отець Володимир зустрічали Владику Єлисея єпископа Ізюмського та Куп’янського, який привітав усіх зі святом і нагородив Анатолія і Руслана Козирів, Ольгу Козирєву, Леоніда Хорошка – за їхній вклад у соціальний та духовний розвиток села. Увечері петропавлівці й гості зібралися біля Будинку культури. На самобутньо вбраній сцені - стародавня піч з рогачами, глечиками та горщиками, дерев’яні ночви, прялка, красно вбране, прикрашене вишитими подушками ліжко. «Зеленеє жито, зелене…» - співає вокальна група «Чарівниця», а господині Олена Демченко та Тамара Галич гостинно запрошують усіх на вечорниці. Дівчата співають народні пісні, жартують, чекають на козаків… Голова села Козирєва О.М. від щирого серця привітала земляків піснею: «Будьте красиві, будьте здорові, білі, русяві і чорноброві! Будьте веселі, будьте багаті в кожній оселі і в кожній хаті!». На святі, як водиться, - танці, пісні, жарти, святковий стіл з майстерно приготовленими смачними варениками, шашликами, польовою кашею… Не обійшлося без нагород, які отримали петропавлівці в цікавих номінаціях: «краще подвір’я», «наймолодша людина», «найстарша подружня пара», «наймолодша сім’я», «прийомна сім’я», «народні майстрині», «найкращі жителі села», «найактивніший депутат», «найактивніший член виконкому», «краща господиня». Дуже активними на святі були діти. Порадувала своїм співом молодша вокальна група «Дзвіночки»: Юля Рагуля, Тетяна Ляшенко, Олег Базака, Анатолій Загоруйко. Свято вдалося на славу! Навіть опівночі ніхто не хотів розходитися. Але «скільки б не співали, та кінчати час», бо раненько вставати на роботу: йдуть жнива… Усім дякуємо за свято. Після того як грамотою московського царя у 1682 році харківському полковнику Григорію Донцю для дальшого заселення Дикого поля дозволено було використовувати людей з уже заснованих слобід, стали швидко виникати хутори в долині річки Гнилиці - притоки Оскола. Особливо болотистими були береги Гнилиці неподалік від впадіння її в Оскіл. Тому хутір, який тут виник, назвали Гнилицьким.
У 1800 році жителі хутора купили в куп'янчан дерев'яну церкву, освячену в ім'я апостолів Петра і Павла і поставили її в себе. Хутір перетворився в слободу, якій дали ім'я Петропавлівка. Слобода швидко розросталась і незабаром стала волосним центром.
У 1905 році жителі слободи посилали ходоків у Санкт-Петербург до Державної Думи з проханням вирішити земельні проблеми. Подорож посланців виявилася даремною.
В лютому 1943 року в Петропавлівці знаходився штаб 350-ї стрілецької дивізії. Тут розробили план визволення Куп'янська від тимчасової окупації, звідси починався наступ для виконання даного плану.
ГЕРБ Малий: являє собою перетятий щит, на верхній частині якого на синьому полі знаходиться золота фігура храму, внизу на зеленому полі - між двома золотими хлібними колосками фігура срібного зайця, над яким простяглася біла хвиляста смуга.
Повний: щит з фігурами, нанесений на картуш.
ПРАПОР Квадратне полотнище, перетяте посередині. На верхній синій половині - золота фігура храму, на нижній зеленій половині - срібна фігура зайця, а над ним - біла хвиляста смуга.
ЗМІСТ СИМВОЛІКИ Синій колір поля означає велич і красу даної місцевості, зелений - достаток, свободу, надію. Фігура храму - то нагадування про історію виникнення назви слободи. Фігура зайця - примітність, яку зустріли перші поселенці. Колись у долині річки Гнилиці водилося дуже багато зайців. Не даремно один з хуторів одержав навіть назву Заячий Яр. Біла смуга на зеленому полі символізує річку Гнилицю, а фігура золотих колосків - відвічне заняття хліборобством тутешніх жителів.
Традиційно 12 липня громада села Петропавлівка Куп’янського району відзначає день Святих Первоверховних апостолів Петра і Павла. А цей рік для нас ювілейний: 330 років нашому селу! Тому всі жителі, трудівники фермерських господарств, гості зібралися цього святкового дня разом. Вранці прихожани та настоятель Петропавлівської церкви отець Володимир зустрічали Владику Єлисея єпископа Ізюмського та Куп’янського, який привітав усіх зі святом і нагородив Анатолія і Руслана Козирів, Ольгу Козирєву, Леоніда Хорошка – за їхній вклад у соціальний та духовний розвиток села. Увечері петропавлівці й гості зібралися біля Будинку культури. На самобутньо вбраній сцені - стародавня піч з рогачами, глечиками та горщиками, дерев’яні ночви, прялка, красно вбране, прикрашене вишитими подушками ліжко. «Зеленеє жито, зелене…» - співає вокальна група «Чарівниця», а господині Олена Демченко та Тамара Галич гостинно запрошують усіх на вечорниці. Дівчата співають народні пісні, жартують, чекають на козаків… Голова села Козирєва О.М. від щирого серця привітала земляків піснею: «Будьте красиві, будьте здорові, білі, русяві і чорноброві! Будьте веселі, будьте багаті в кожній оселі і в кожній хаті!». На святі, як водиться, - танці, пісні, жарти, святковий стіл з майстерно приготовленими смачними варениками, шашликами, польовою кашею… Не обійшлося без нагород, які отримали петропавлівці в цікавих номінаціях: «краще подвір’я», «наймолодша людина», «найстарша подружня пара», «наймолодша сім’я», «прийомна сім’я», «народні майстрині», «найкращі жителі села», «найактивніший депутат», «найактивніший член виконкому», «краща господиня». Дуже активними на святі були діти. Порадувала своїм співом молодша вокальна група «Дзвіночки»: Юля Рагуля, Тетяна Ляшенко, Олег Базака, Анатолій Загоруйко. Свято вдалося на славу! Навіть опівночі ніхто не хотів розходитися. Але «скільки б не співали, та кінчати час», бо раненько вставати на роботу: йдуть жнива… Усім дякуємо за свято. 
Після того як грамотою московського царя у 1682 році харківському полковнику Григорію Донцю для дальшого заселення Дикого поля дозволено було використовувати людей з уже заснованих слобід, стали швидко виникати хутори в долині річки Гнилиці - притоки Оскола. Особливо болотистими були береги Гнилиці неподалік від впадіння її в Оскіл. Тому хутір, який тут виник, назвали Гнилицьким. 
Малий: являє собою перетятий щит, на верхній частині якого на синьому полі знаходиться золота фігура храму, внизу на зеленому полі - між двома золотими хлібними колосками фігура срібного зайця, над яким простяглася біла хвиляста смуга. 
Квадратне полотнище, перетяте посередині. На верхній синій половині - золота фігура храму, на нижній зеленій половині - срібна фігура зайця, а над ним - біла хвиляста смуга.