Дуванка - село Сподобівської сільської ради, розташоване в долині річки Грузької, правої притоки річки Синиха, за 2 км на південь від Сподобівки. Дуванка займає площу 46 га, станом на початок 2010 року тут постійно проживали лише 8 мешканців. Населений пункт було засновано переселенцями з Дуванської волості Куп’янського повіту у 90-х роках ХIХ століття, що позначилося і в назві села. У свою чергу, тюркське слово «дуван» означає «місце, відкрите вітрам», «місце, де збираються на сходку». За радянської влади Дуванку було приєднано до Федорівської сільської ради, яка до 1926 року входила до складу Бугаївського району Ізюмської округи, а потім до 1935 року — до Сеньківського району Куп’янської округи. З 1935 року сільраду включили до Шевченківського району. У роки колективізації сільського господарства в Дуванці утворилася сільськогосподарська артіль «Комсомолець» Напередодні 1941 року в колгоспі «Комсомолець» у 47 дворах проживали 197 чоловік, 98 з яких мали працездатний вік або були підлітками. Вони обробляли 896 га землі, в тому числі 521 га ріллі, де вирощували пшеницю, жито, ячмінь, овес, просо, кукурудзу, гречку, бобові, вику, цукрові буряки, соняшник, городні культури та багаторічні трави, доглядали 77 голів великої рогатої худоби, в тому числі 14 корів, 43 свиней, 69 овець, 238 голів птиці, 55 коней та 11 бджолосімей. Під час Великої Вітчизняної війни більше 30 жителів Дуванки та сусідньої Романівки були призвані на захист своєї Вітчизни від фашистської навали, практично кожен другий з них додому не повернувся. На початку лютого 1943 року населений пункт став свідком трагічних подій війни. Радянські передові частини визволили Сподобівку, а в Дуванці ще залишалися відступаючі гітлерівці. На вітряку вони обладнали кулеметне гніздо. Коли на село почали наступати наші солдати-новобранці, яких ще навіть не встигли переодягти у військову форму, ворожі кулеметники знищили їх буквально за кілька хвилин. Тоді під селом полягли близько 30 наших бійців, переважно жителів Куп’янського району. Їх частково забрали рідні, інших поховали в Дуванці, а в 1953 році останки воїнів перенесли до братської могили в Сподобівку. Під час боїв 1942-1943 років село кілька разів зазнавало авіанальотів та артобстрілів, під час яких були зруйновані корівник, свинарник, вітряк, кузня, два ставки, виведений з ладу єдиний вантажний автомобіль, розграбована практично вся колгоспна худоба і птиця. У 1930 році в селі з’явилася початкова школа, яка працювала до 1970 року. У 30-50-х роках школу відвідували до 50 дітей, пізніше їх чисельність почала невпинно скорочуватися.