Назву село дістало не відразу. Тут була напрочуд сприятлива для ведення господарства місцевість. Тож хуторам, які виникли, дали красиві, звучні й багатообіцяючі назви: Благодатний і Благодатівський. Згодом, за радянської влади, хутори набули статусу сіл.
Один куток хутора Благодатного назвали Дмитрівкою за іменем якогось Дмитра, який тут першим поселився. Жителі кутка кохалися в садівництві. Це послужило приводом до того, що в перші роки радянської влади тут був створений радгосп "Садовий розсадник". Радгосп весь час зростав, розвивався, міняв назву на "Куп"янський", потім на "Московський". На Грушівку була перейменована назва колишньої Дмитрівки. Згодом сюди перемістилися адміністративні й господарські органи і служби як села, так і радгоспу. Сільрада набула назви Грушівської. На території сільради зараз розташовано чотири населені пункти.
Поблизу села протікає річка Осинова. Біля її верхів'я у 1185 році князь Ігор вів свій полк на бойовище з половцями. Річка Осинівка починається з невеликого ставка, збудованого в Мисановій балці на висоті 155 м над рівнем моря на відстані 1,2 км північно-східніше зупинкового пункту Гроза на лінії Харків–Старий Оскіл. Площа ставка 0,2 га. Координати витоку: 49040’30’’ пн. ш. і 37022’ сх. д. Осинівка протікає в Шевченківському та Куп’янському районах. Довжина річки 24 км, з них у межах Шевченківського району 8,7 км. Площа басейну 191 кв. км. Осинівка тече в основному з північного заходу на південний схід і впадає в р. Оскіл з правого берега біля с. Петрівка на відстані 80 км від гирла Осколу на висоті 72 м над рівнем моря. Координати гирла: 49038’ пн. ш. і 37039’ сх. д. Падіння річки 83 м, похил 3,5 м/км. Вперше в історичних джерелах річка Ожинівка згадується в 1647 році в документі «Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний) в ХVI–XVIII ст.». Назва Осинівка походить від осики, якої в давні часи багато росло в долині річки. Басейн річки знаходиться на Приоскільському плато в межах Шевченківського та Куп’янського районів у лісостеповій природній зоні. Абсолютні висоти поверхні басейну змінюються від 202 метрів біля Тернової Могили до 73 м на околиці с. Петрівка Куп’янського району. Площа лісів у басейні становить 11 кв. км, боліт 0,3 кв. км. Густота річкової сітки становить 0,21 км/кв. км. Долина річки починається в західній частині Старовірівки від злиття двох балок: Мисанової (Осинівки, Попівської) і Танковий Рів (Жолобок, Лисяча) і називається Осинівка. Долина пряма, схили розчленовані численними ярами і балками. Від початку до гирла р. Березівка схили симетричні, потім правий схил стає крутішим, лівий більш пологий, розчленований балками; долина поступово розширюється, поглиблюється і східніше с. Петрівка зливається з долиною р. Оскіл. Ширина долини Осинівки в західній частині Старовірівки 1,5 км, поблизу гирла річки – 3 км; пересічна ширина її 2-2,5 км. Глибина змінюється від 35-40 до 90 м поблизу с. Петрівка. В долину виходять 11 балок: Шляхові Ярки, Костова, Холодний Яр, Довгий Яр та інші. В долині річки розташоване село Старовірівка Шевченківського району та села Грушівка, Василівка, Осадьківка, Тамарганівка, Прокопівка і Петрівка Куп’янського району. Заплава річки двостороння, рівна, у верхній течії заболочена, заросла очеретом і болотною рослинністю, в нижній течії лучна. Ширина її у верхівї річки 50–60 м, на межі Шевченківського і Куп’янського районів М 200, у Нижній течії річки – 300 метрів. Річище Осинівки помірно звивисте, шириною 3-10 метрів, глибиною переважно 0,5-1,2 м. Місцями річище повністю заросло очеретом, рогозом та кугою. Дно річки замулене, в’язке. Ще в 40-х – 50-х роках ХХ сторіччя річка була ширша і глибша. Жителі села Старовірівка в річці купалися і ловили рибу. В Осинівку впадають 4 річки, найбільша з них – Березівка. Вода в Осинівці відносно чиста, використовується для поливання городів та інших господарських та побутових потреб населення Прапор Квадратне полотнище, на якому повторюються кольори і фігури малого герба. ЗМІСТ СИМВОЛІКИ Золоті фігури груш символізують плоди, від яких село одержало свою назву. Зелений геральдичний колір уособлює достаток, багатство, сприятливість для господарювання, золотий колос -Божу благодать над тутешнім краєм, червоне поле - хоробрість, мужність; синій колір підніжжя - тутешню природну красу, а хвилясті білі смуги на підніжжі - багатство місцевості на водні ресурси. Герб Малий: на розтятій на дві нерівні долі верхній частині щита ліворуч на більшому зеленому полі розміщено три золоті фігури груш, праворуч, на меншому червоному полі, - золота фігура хлібного колосу. Синє підніжжя помережано хвилястими білими смугами.
Повний: щит з малим гербом, нанесений на картуш.
Харківська обласна рада рішенням від 29 квітня 2009 року у Куп'янському районі віднесла селище Грушівка Грушівської сільради до категорії сіл.
Один куток хутора Благодатного назвали Дмитрівкою за іменем якогось Дмитра, який тут першим поселився. Жителі кутка кохалися в садівництві. Це послужило приводом до того, що в перші роки радянської влади тут був створений радгосп "Садовий розсадник". Радгосп весь час зростав, розвивався, міняв назву на "Куп"янський", потім на "Московський". На Грушівку була перейменована назва колишньої Дмитрівки. Згодом сюди перемістилися адміністративні й господарські органи і служби як села, так і радгоспу. Сільрада набула назви Грушівської. На території сільради зараз розташовано чотири населені пункти. 
