Сподобівка - село, центр сільської ради, розташоване в долині річки Синиха, правої притоки Осколу, за 32 км на південний схід від райцентру та за 20 км від залізничної станції Старовірівка. Сподобівка займає площу 251 га, станом а початок 2010 року тут постійно проживали 492 жителів. Село засноване не пізніше 1812 року поміщиком, колезьким реєстратором Йосипом Вікентійовичем Сподобом та дружиною його брата-сотника Євдокією Іванівною Сподобіною, від прізвища яких і отримало свою назву. З моменту свого народження село було включене до Бугаївської волості Ізюмського повіту, місцеві жителі відвідували церкву Ікони Охтирської Божої Матері в Бугаївці, а з 1909 року — храм Різдва Богородиці у Федорівці. У другій половині ХIХ та на початку ХХ століття навколо Сподобівки утворилися хутори Воздвиженське, Веселівка, Ляхівка, Молотківка, Сашине (Затишок) та Гусинка. У 1920 році Сподобівку було включено до складу новоутвореної Федорівської сільської ради. Ця сільрада спочатку відносилася до Бугаївського району Ізюмської округи, у 1927 році її приєднали до Сеньківського району Куп’янської округи, а в 1935 році — до Шевченківського району. На початку 30-х років ХХ століття у Сподобівці сільгоспартіль імені Ворошилова, а в Гусинці — артіль «Трудовик», які десь у 1932 році приєдналися до колгоспу імені Петровського (село Федорівка). Але через рік величезний колгосп імені Петровського розділився на кілька окремих господарств, у тому числі в Сподобівці утворився колгосп «Ударна праця». Його очолив Юхим Сергійович Горбенко. Під час голоду 1933 року та після нього в селі було зафіксовано величезне зниження рівня народжуваності. Якщо наприкінці 20-х років тут щорічно народжувалися від 28 до 40 немовлят, то у 1933 році їх було 9, у 1934 році — 7, у 1935 році — 10. І лише в другій половині 30-х років рівень народжуваності зріс до 25-35 малюків. Важкого удару селу завдала Велика Вітчизняна війна, під час якої захищати рідну країну від фашистів пішли більше ста місцевих жителів. 13 травня 1942 року під час повітряного бою над Сподобівкою між радянськими та німецькими літаками була збита бойова машина Героя Радянського Союзу, заступника командира ескадрильї 316-го розвідувального авіаполку, лейтенанта Олексія Андрійовича Васильченка. Пілот загинув, пізніше його тіло було поховано в братській могилі в центрі села. На могилі у 1958 році було встановлено пам’ятник, а в 1994 році тут провели капітальну реконструкцію і створили меморіал. Під час боїв 1942-1943 років та окупації району колгосп «Ударна праця» поніс величезні матеріальні збитки. Після звільнення Сподобівки з’ясували, що в колективному господарстві вціліли лише три коня, віл і два вози. З цього на початку лютого 1943 року і відновила свою діяльність сільськогосподарська артіль. Під час першої після визволення весняної посівної кампанії в колгоспі змогли засіяти тільки 230 з наявних 1096 га орної землі. Але люди труднощів не злякалися. На той час у селі у 137 дворах проживали 454 селян, серед них виявилося 190 людей працездатного віку (160 жінок і лише 30 чоловіків) та 53 підлітків. Вони й взялися за відбудову колгоспу. Вже на початку 1944 року в господарстві на обліку стояли 76 телят, 24 овець, 5 коней та 137 голів птиці. З другої половини 50-х років у селі помітно активізувалося житлове будівництво. Колгоспники як за власний рахунок, так і з допомогою господарства зводили нові або капітально реконструювали старі хати. Тільки у 1957 році тут справили новосілля у 20 будинках. Поряд з житлом зводилися об’єкти соціальної сфери. Зокрема, у 1960 році здали в експлуатацію новий дитсадок. Наприкінці 60-х років у селах колгоспу «Ударна праця», проживали 560 жителів, з яких 245 чоловік мали працездатний вік, а 147 були дітьми або підлітками. На обліку в господарстві перебувало 3201 га землі, в тому числі 2132 га орної. Колгоспники доглядали 1080 голів великої рогатої худоби (серед них 425 корів), 420 свиней, 1460 овець, 140 бджолосімей. Цікаво, що колгоспна пасіка у 1957 році за обсягом медозбору посіла друге місце в області. Протягом літа тут накачували понад 50 молочних бідонів цінного продукту. Його частково продавали, частково видавали на трудодні колгоспникам. У 1969 році в державі проходить чергова велика кампанія укрупнення колгоспів, у результаті чого до сільгоспартілі «Ударна праця» приєднується колгосп «Вперед до комунізму» (с. Федорівка). У межах Федорівської сільської ради утворюється єдиний колгосп «Дружба» з центральною садибою у Сподобівці. Тим часом політика укрупнення сільгосппідприємств продовжувалася, в результаті чого у 1972 році припинив свою історію сусідній колгосп «Червоний шлях» (с. Березівка). Його розділили на дві частини: землі Березівки та Баранового приєднали до колгоспу «Дружба», а землі частини Волоської Балаклії — до колгоспу імені Карла Маркса (с. Безмятежне). Укрупнений колгосп почав спеціалізуватися на вирощуванні овець та виробництві вовни, отож не випадково колгоспне стадо овець зросло до 13-15 тисяч голів. Господарство щорічно продавало державі до 30 тонн високоякісної вовни, на рубежі 80-90-х років цей показник було суттєво збільшено. У 1986 році колгосп «Дружба» очолив підприємливий та ініціативний керівник Юрій Костянтинович Апазіді. Протягом кількох наступних років господарство під його керівництвом пережило кілька серйозних реорганізацій: у 1991 році на його базі утворилася агрофірма «Дружба», а в 1993-у — акціонерне товариство колгоспу «Дружба». Завдяки цим реорганізаціям господарство отримало право не лише виробляти сільськогосподарську продукцію, а й переробляти її на готові продукти чи промислові товари, активно торгувати, надавати населенню району та області різноманітні послуги. У Сподобівці та сусідніх селах організували низку переробних підприємств, де виробляли власні тваринне масло, сметану, сир, згущене молоко, олію, копчені та варені ковбаси, макаронні та лікеро-горілчані вироби, крупи, хліб, вироби з вовни та шкіри. Тільки у 1995 році в господарстві виробили 392 тонни борошна, 13,6 тонн тваринного масла, 13,7 тонн сиру, 47 тонн ковбаси, 1 тонну сметани, 27 тонн олії, 20,5 тонн макаронів, 410 тисяч буханок хліба та іншу продукцію. У Сподобівці було потужне тепличне господарство площею понад 2 гектари, де вирощували огірки, помідори, суниці, виноград, лимони та апельсини; працювали цегельний завод, крупорушки, олійниця, сучасний млин, цех індивідуального пошиття одягу. Господарство славилося хорошими врожаями зернових і технічних культур, особливо цукрових буряків та кукурудзи, тваринники отримували стабільно високі надої молока. Активно будувалися і впорядковувалися житло та різні об’єкти соціально-побутової і культурної сфери. Серед них — газогін до Сподобівки, Сподобівський сільський будинок культури, Березівський дитсадок, відроджений музей-садиба Затишок, Свято-Троїцький храм та два багатоквартирних житлових будинки в селищі Шевченкове, кілька десятків індивідуальних житлових будинків у селах господарства, нові автоматизована телефонна станція та електропідстанція у Сподобівці, низка магазинів, кафе та аптечний кіоск у різних населених пунктах району та Харкова, сучасний фельдшерсько-акушерський пункт у Сподобівці, комп’ютерний клас у Сподобівській школі, добротна траса для змагань мотогонщиків європейського рівня біля Затишку, великий ставок Кришталевий біля Дуванки площею 33 га та ряд інших об’єктів. Із Сподобівки до Харкова та Куп’янська регулярно курсував комфортабельний пасажирський автобус. Протягом десятиріччя в сільгосппідприємстві практично повністю обновився і суттєво поповнився машинно-тракторний парк. Станом на початок 1998 року вартість основних засобів господарства (без вартості землі) оцінювалася у 50 мільйонів гривень — десь у 7 разів більше, ніж у 1986 році. У середині 90-х років на різних роботах у акціонерному товаристві трудилися до 900 робітників та спеціалістів. За фінансової підтримки господарства функціонували щотижнева газета Шевченківщини «Дружба», газета безкоштовних оголошень «Регіон», районна телестудія «Контакт», футбольна команда «Дружба», команда мотогонщиків, до Шевченківського району та Сподобівки постійно приїздили з концертами відомі діячі культури України, Росії, Молдови та Білорусії. У їх числі були Раїса Кириченко, Ніна Шестакова, Валентина Толкунова, Михайло Боярський, Олександр Малінін, Надія Чепрага, Спартак Мішулін, Єфім Шифрін, Олександр Добринін, Роман Карцев, Євген Петросян, Анатолій Литвинов, Іво Бобул та Лілія Сандулеса, Роксана Бабаян, Ярослав Євдокимов, Михайло Шуфутинський, Йосип Кобзон, Лев Лещенко, Віталій Бєлоножко, Леонід Серебреников, Володимир Мойсеєнко та Володимир Данилець, квартет «Явір» та інші. Акціонерне товариство надавало значну фінансову допомогу для вирішення численних соціально-побутових проблем як Шевченківщини, так і окремих мешканців регіону. На початку 90-х років агрофірма «Дружба» відкрила окремий стоматологічний кабінет у Шевченковому, який і зараз надає кваліфіковані послуги жителям нашого краю на комерційній основі
Сподобівський сільський будинок культури, Березівський дитсадок, відроджений музей-садиба Затишок, Свято-Троїцький храм та два багатоквартирних житлових будинки в селищі Шевченкове, кілька десятків індивідуальних житлових будинків у селах господарства, нові автоматизована телефонна станція та електропідстанція у Сподобівці, низка магазинів, кафе та аптечний кіоск у різних населених пунктах району та Харкова, сучасний фельдшерсько-акушерський пункт у Сподобівці, комп’ютерний клас у Сподобівській школі, добротна траса для змагань мотогонщиків європейського рівня біля Затишку, великий ставок Кришталевий біля Дуванки площею 33 га та ряд інших об’єктів. Із Сподобівки до Харкова та Куп’янська регулярно курсував комфортабельний пасажирський автобус. Протягом десятиріччя в сільгосппідприємстві практично повністю обновився і суттєво поповнився машинно-тракторний парк. Станом на початок 1998 року вартість основних засобів господарства (без вартості землі) оцінювалася у 50 мільйонів гривень — десь у 7 разів більше, ніж у 1986 році. У середині 90-х років на різних роботах у акціонерному товаристві трудилися до 900 робітників та спеціалістів. За фінансової підтримки господарства функціонували щотижнева газета Шевченківщини «Дружба», газета безкоштовних оголошень «Регіон», районна телестудія «Контакт», футбольна команда «Дружба», команда мотогонщиків, до Шевченківського району та Сподобівки постійно приїздили з концертами відомі діячі культури України, Росії, Молдови та Білорусії. У їх числі були Раїса Кириченко, Ніна Шестакова, Валентина Толкунова, Михайло Боярський, Олександр Малінін, Надія Чепрага, Спартак Мішулін, Єфім Шифрін, Олександр Добринін, Роман Карцев, Євген Петросян, Анатолій Литвинов, Іво Бобул та Лілія Сандулеса, Роксана Бабаян, Ярослав Євдокимов, Михайло Шуфутинський, Йосип Кобзон, Лев Лещенко, Віталій Бєлоножко, Леонід Серебреников, Володимир Мойсеєнко та Володимир Данилець, квартет «Явір» та інші. Акціонерне товариство надавало значну фінансову допомогу для вирішення численних соціально-побутових проблем як Шевченківщини, так і окремих мешканців регіону. На початку 90-х років агрофірма «Дружба» відкрила окремий стоматологічний кабінет у Шевченковому, який і зараз надає кваліфіковані послуги жителям нашого краю на комерційній основі