родился 28.04.1941 г., хутор Русский, Курский р-н, Ставропольский край, Россия. член СХМК, Участник районных, городских, областных выставок, всеукраинских фестивалей и ярмарок. Работает в сфере - декоративно-прикладное искусство. Проживает в пос.Ковшаровка, Купянский р-н. На виставках робіт членів куп’янського союзу художників і майстрів привернули увагу незвичайні картини. Зображення різних тварин, красиві пейзажі дивилися на глядача, наче запрошували порозмовляти, поділитися душевними думками. З автором цих робіт, Анатолієм Петровичем Цибуліним, був знайомий давно, з часів його роботи на ливарному заводі. Анатолій Петрович був заступником начальника КМЦ з технічної частини, потім заступником головного механіка. Минуло чимало років. Багато що змінилося, та засвоєне душею художника вміння збереглося. -Анатоліє Петровичу, - спитав його у нещодавній розмові, - розкажіть, як Ви відшукуєте теми для своїх картин? Красиві тварини – одна з цих тем? -Не тільки, краса є у всій природі, що нас оточує. Ось, наприклад, вид Байкалу, ось гірський пейзаж, Альпи... -Вам доводилось там бувати? -Ні, ці картини знайшов в Інтернеті – чорно-біле зображення віддруковую, потім випалюю... -Красиво. Скажіть, непевне, тут якісь секрети? -Особливого тут немає – випалив, розфарбував. Покриття, щоправда, інколи виконую не лаком, а воском, як, наприклад, у зображенні гербу Нідерландів, створив його малюнок на дереві до Олімпіади. -Розкажіть про виставки, в яких брали участь? -Були виставки на День міста, в краєзнавчому музеї. Ось виставка в профтехучилищі, для людей з обмеженими фізичними можливостями. -Наскільки складно відтворювати на дереві сюжети картин? -Малюнок розбиваю на квадрати, переношу контури на деревину, приступаю до випалювання. -Тут у Вас, вдома, напевне, частина Ваших робіт? -Більше десятка робіт поміщено в Харкові, в художньому магазині, до ігор Євро-2012. Тут було представлено народну творчість зі всіх районів, щоб показати наше мистецтво закордонним гостям... -Анатоліє Петровичу, які деталі найважче піддаються відтворенню на деревині? -Складно буває з об’ємними деталями, як, скажімо, показати, яка м’яка шерсть у ведмедя. -Анатоліє Петровичу, в ті часи було у нас багато людей майстерних, що і на виробництві вміло працювали, і у художній справі могли себе показати? І від кого Ви перейняли це мистецьке захоплення, випалювання по дереву? -В 1976 році я перейшов у відділ головного механіка ливарного заводу. До цього працював у котельно-монтажному цеху. Там був художник-оформлювач Микола Васильович Черканов. У нього значної освіти не було. Але – людина-самородок! Вмів робити тонкі речі, працювати з золотом. Одного разу зробили з ним годинник, механізм з ходиків, а корпус, "котушку” своїми руками, подарував цього годинника матері. Він почав займатися художнім випалюванням. У нього і я вчився. Ми зробили прилад для цього на заводі. І я десь з 1975-76 років потихеньку захопився випалюванням по дереву. Дарував чимало робіт друзям, колегам. Скеровуючи електроприладом вогонь, що вміє малювати, художник творить красу. Милуємося картинами Анатолія Петровича Цибуліна на численних виставках. І гордимося, що є серед наших земляків майстри, художники, вмільці...
Цибулін Анатолій Петрович 
-Розкажіть про виставки, в яких брали участь? -Були виставки на День міста, в краєзнавчому музеї. Ось виставка в профтехучилищі, для людей з обмеженими фізичними можливостями. -Наскільки складно відтворювати на дереві сюжети картин? -Малюнок розбиваю на квадрати, переношу контури на деревину, приступаю до випалювання. -Тут у Вас, вдома, напевне, частина Ваших робіт? -Більше десятка робіт поміщено в Харкові, в художньому магазині, до ігор Євро-2012. Тут було представлено народну творчість зі всіх районів, щоб показати наше мистецтво закордонним гостям... -Анатоліє Петровичу, які деталі найважче піддаються відтворенню на деревині? -Складно буває з об’ємними деталями, як, скажімо, показати, яка м’яка шерсть у ведмедя. -Анатоліє Петровичу, в ті часи було у нас багато людей майстерних, що і на виробництві вміло працювали, і у художній справі могли себе показати? І від кого Ви перейняли це мистецьке захоплення, випалювання по дереву? -В 1976 році я перейшов у відділ головного механіка ливарного заводу. До цього працював у котельно-монтажному цеху. Там був художник-оформлювач Микола Васильович Черканов. У нього значної освіти не було. Але – людина-самородок! Вмів робити тонкі речі, працювати з золотом. Одного разу зробили з ним годинник, механізм з ходиків, а корпус, "котушку” своїми руками, подарував цього годинника матері. Він почав займатися художнім випалюванням. У нього і я вчився. Ми зробили прилад для цього на заводі. І я десь з 1975-76 років потихеньку захопився випалюванням по дереву. Дарував чимало робіт друзям, колегам. Скеровуючи електроприладом вогонь, що вміє малювати, художник творить красу. Милуємося картинами Анатолія Петровича Цибуліна на численних виставках. І гордимося, що є серед наших земляків майстри, художники, вмільці...