До під’їзду своєї дев’ятиповерхівки Григорій Сахно під’їхав на старенькому велосипеді, з незвичайним вантажем. Зняв з багажника дбайливо упаковане в пакет нове полотно. Похвалив свого двоколісного товариша, мовляв, автомобіль відволікав би думки від художніх задумів. Вже вдома сказав дружині: "Ось машину якби купити!” і додав на моє зауваження про нещодавні слова – жартую!..Григорій Олександрович художник з чималим досвідом. Повідомив, якось між іншим, що цього року сорокаріччя його мистецької діяльності. -З таким стажем, напевно, думається і про учнів, Григорію Олександровичу? На недавній виставці робіт членів Союзу художників і майстрів Куп’янщини ми бачили невелику виставку творчості учнів студії, яку Ви ведете... -Ми зараз відпочиваємо, канікули. А діти телефонують, мовляв, коли розпочнемо, ми ж скучили. Відповідаю, все-таки потерпіть до першого вересня... -Скільки учнів у Вашій студії? -Дві групи. Є й дорослі. У них вже свої діти... -Чи давно існує Ваша студія? -З минулого року, з жовтня розпочали заняття, набрали бажаючих талант свій розвивати. -Як молодь пов’язує своє доросле життя і мистецтво? -У старшокласників є своя мета, далекоглядна. Хочуть поступити до вищих навчальних закладів мистецького спрямування. Кажу їм – все у ваших руках, все від вас залежить, я ж передам вам все, що потрібно, ви тільки постарайтесь... -Чи були ще виставки, де ваші учні показували свої роботи? -Вже були на міській виставці, на минулі першотравневі свята... -Яким жанрам віддають учні перевагу? -Поки що переважно живописні етюди, є й графіка. Вони розвивають свої здібності, оволодівають художнім вмінням. -Виділяєте, хвалите таких учнів? -Підтримую їх морально, звертаюсь – колеги, давайте, дивіться навколо, придивляйтесь до цієї краси, не зациклюйтесь на житейських проблемах, вони були й будуть. А творче життя — це друге життя людини... -Як творче життя починалося у Вас, Григоріє Олександровичу? -У мистецтві принципово нове складно відкрити. Потрібно працювати. І кращий показник цього життя – свіжа робота, думка. Для цього час потрібен. У міру можливостей. Етюдник у мене, фарби завжди напоготові, кисті. Бувають такі моменти і в студії. Діти собі працюють, я вибачаюсь, й за свою картину берусь. А їм цікаво подивитись. Зрозуміло, що учням моя основна увага, тричі на тиждень ведемо заняття... Згадуємо персональну виставку Григорія Олександровича, років п’ятнадцять тому. Проводилась вона в невеликому парковому приміщенні, де й освітлення не вистачало. А полотна Григорія Олександровича запам’яталися. -Як Ви вважаєте, з чого починається полотно, його задум? -Думаю, що потрібно зупинитися, начебто у себе увійти, поміркувати, тобто звернутися до ідеї. Бо малювати можливо все, що завгодно, але не все буде зв’язано з потребою творити. -Напевно, що художник в звичайному побачить точку, від якої й почнеться відлік творіння... -Коли заглиблюєшся в процес, можливо, що один вдалий мазок на полотні дає вдале рішення. -Ви особисто якому жанру віддаєте перевагу? -У мене і пейзажі, і портрети, і натюрморти, - напевно, що жодному не віддаю перевагу, бо до чого душа більш схильна, в тому жанрі і відтворюю задум. * * * * *Григорій Сахно набув майстерності художника в заочному народному Університеті мистецтв у Москві, закінчив свого часу Курський педагогічний, працював у школі на Ківшарівці. Згадує Григорій Олександрович про свою участь у молодіжній вокально-інструментальній групі "Мрія”, про товаришів по музичному захопленню. Питаю про нещодавні виставки його полотен. До проведення футбольного турніру Євро-12 в Харкові його роботи були розміщені в художній крамниці при Будинку творчості. На цій виставці представили свої роботи багато майстрів художньої творчості Куп’янщини, завдяки цій виставці гості України, Харкова змогли побачити багатство наших вітчизняних талантів. Мріє Григорій Олександрович про подальший розвиток своєї студії. Про те, щоб майстерність художньої творчості, яку він передає учням, сприяла розкриттю їх талантів та їх становленню у житті.
Професійний художник. Закінчив народний університет мистецтв у м. Москві та Курський педагогічний інститут (художньо-графічний факультет). Жанри - портрет, пейзаж, натюрморт. Нагороджений медаллю Лауреата Всесоюзного огляду художньої творчості, дипломами, грамотами цінними подарунками.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
жартую!..Григорій Олександрович художник з чималим досвідом. Повідомив, якось між іншим, що цього року сорокаріччя його мистецької діяльності. -З таким стажем, напевно, думається і про учнів, Григорію Олександровичу? На недавній виставці робіт членів Союзу художників і майстрів Куп’янщини ми бачили невелику виставку творчості учнів студії, яку Ви ведете... -Ми зараз відпочиваємо, канікули. А діти телефонують, мовляв, коли розпочнемо, ми ж скучили. Відповідаю, все-таки потерпіть до першого вересня... -Скільки учнів у Вашій студії? -Дві групи. Є й дорослі. У них вже свої діти... -Чи давно існує Ваша студія? -З минулого року, з жовтня розпочали заняття, набрали бажаючих талант свій розвивати. -Як молодь пов’язує своє доросле життя і мистецтво? -У старшокласників є своя мета, далекоглядна. Хочуть поступити до вищих навчальних закладів мистецького спрямування. Кажу їм – все у ваших руках, все від вас залежить, я ж передам вам все, що потрібно, ви тільки постарайтесь... -Чи були ще виставки, де ваші учні показували свої роботи? -Вже були на міській виставці, на минулі першотравневі свята... -Яким жанрам віддають учні перевагу? -Поки що переважно живописні етюди, є й графіка. Вони розвивають свої здібності, оволодівають художнім вмінням. -Виділяєте, хвалите таких учнів? -Підтримую їх морально, звертаюсь – колеги, давайте, дивіться навколо, придивляйтесь до цієї краси, не зациклюйтесь на житейських проблемах, вони були й будуть. А творче життя — це друге життя людини... -Як творче життя починалося у Вас, Григоріє Олександровичу? -У мистецтві принципово нове складно відкрити. Потрібно працювати. І кращий показник цього життя – свіжа робота, думка. Для цього час потрібен. У міру можливостей. Етюдник у мене, фарби завжди напоготові, кисті. Бувають такі моменти і в студії. Діти собі працюють, я вибачаюсь, й за свою картину берусь. А їм цікаво подивитись. Зрозуміло, що учням моя основна увага, тричі на тиждень ведемо заняття... Згадуємо персональну виставку Григорія Олександровича, років п’ятнадцять тому. Проводилась вона в невеликому парковому приміщенні, де й освітлення не вистачало. А полотна Григорія Олександровича запам’яталися. -Як Ви вважаєте, з чого починається полотно, його задум? -Думаю, що потрібно зупинитися, начебто у себе увійти, поміркувати, тобто звернутися до ідеї. Бо малювати можливо все, що завгодно, але не все буде зв’язано з потребою творити. -Напевно, що художник в звичайному побачить точку, від якої й почнеться відлік творіння... -Коли заглиблюєшся в процес, можливо, що один вдалий мазок на полотні дає вдале рішення. -Ви особисто якому жанру віддаєте перевагу? -У мене і пейзажі, і портрети, і натюрморти, - напевно, що жодному не віддаю перевагу, бо до чого душа більш схильна, в тому жанрі і відтворюю задум. * * * * *
Григорій Сахно набув майстерності художника в заочному народному Університеті мистецтв у Москві, закінчив свого часу Курський педагогічний, працював у школі на Ківшарівці. Згадує Григорій Олександрович про свою участь у молодіжній вокально-інструментальній групі "Мрія”, про товаришів по музичному захопленню. Питаю про нещодавні виставки його полотен. До проведення футбольного турніру Євро-12 в Харкові його роботи були розміщені в художній крамниці при Будинку творчості. На цій виставці представили свої роботи багато майстрів художньої творчості Куп’янщини, завдяки цій виставці гості України, Харкова змогли побачити багатство наших вітчизняних талантів. Мріє Григорій Олександрович про подальший розвиток своєї студії. Про те, щоб майстерність художньої творчості, яку він передає учням, сприяла розкриттю їх талантів та їх становленню у житті.
