 -Для того, щоб здійснити політ, щоб створити літаючу модель, — говорить Юрій Володимирович Гарькавенко, — потрібно вміти працювати, володіти найпростішими інструментами, наприклад, лінійкою, ножицями...
Таку просту відповідь він, керівник гуртка авіа- і судномоделювання, дає на запитання, чи передбачають заняття в гуртку розвиток конструкторських здібностей.
-Є відповідні програми занять, якими ми користуємося, складені фахівцями. Але спочатку потрібно розвинути у дитини найпростіші навики, щоб вона росла працьовитою, - продовжує Юрій Володимирович свою розповідь.
-З якого віку діти можуть прийти до Вашого гуртка?
-Як правило, з дев’яти років, це четвертий-п’ятий класи загальноосвітньої школи.
-Напевно, що й відбою від бажаючих немає?
-Мрія про літаючу модель є у багатьох, але не кожен проходить випробування на працьовитість. У дитинстві здається, що модель літака легко зробити, досить у кресленнях розібратися, дерев’яні детальки правильно скласти — і все для польоту готово. Але тут ще й наполегливість необхідна.
-У дітей при цьому зміцнюється характер. Чи зберігається мрія?
-Був такий випадок. Одному учню побудова літака вдавалась важко. Коли він все-таки зробив модель літака, то відніс її додому показати мамі. Згодом приніс назад, ледь не в сльозах. Модель вдома впала і зламалась.
-Юріє Володимировичу, як розвивалось у Вас особисто захоплення авіамоделюванням?
-Можна сказати, передалось це від батька. Володимир Опанасович був військовим льотчиком, а захоплювався авіамоделюванням з дитинства. Його доля як військового склалася так, що тривалий час служив у відрядженнях у Польщі, на Далекому Сході. А вийшовши на пенсію пов’язав своє життя з Куп’янськом, тут створив перший гурток авіамоделювання. Мені вдалося продовжити батьківську справу. Свого часу закінчив Харківський авіаційний інститут, а зараз веду гурток, який починав ще батько.
-Юріє Володимировичу, чи можете назвати число, так би мовити, Ваших випускників?
-Це складно підрахувати, адже хлопці займаються два-три роки, набувають вміння конструювати чи просто працювати над виготовленням моделей. Це допомагає зробити вибір професії, але багато тих, хто вчився в гуртку, закінчили школу, вступили до вищих навчальних закладів, виїхали, можливо, й за межі країни.
-Юріє Володимировичу, як у Вас проводяться запуски літаючих моделей і чи доводилось останнім часом виїздити на змагання?
-Свого часу змагання з авіамоделювання були популярними і масовими. Потім пішов спад, бо не було матеріальних можливостей для розвитку цього виду змагань. Багатьом ентузіастам авіамоделювання довелось відступити перед труднощами. В нашому місті такий гурток зберігся завдяки підтримці місцевої влади, ми діємо при Куп’янському міському центрі дитячої та юнацької творчості.
Запуски моделей проводимо на прилеглій території, з дотриманням усіх правил техніки безпеки. Дітей захоплюють ці заняття, адже вони на власні очі бачать, як піднімаються в повітря, здійснюють польот моделі, які вони зробили власноруч, вклали в них свою працю, старання і мрію. 
-Вам особисто хочеться взяти участь в якихось змаганнях з авіамодельного спорту?
-Зараз готуюсь до змагань на першість України, які незабаром відбудуться. До участі в них виготовив модель літака "Руслан”. Мрію про те, щоб і мої вихованці з часом теж брали участь в змаганнях подібного рівня, мали для цього хист і вміння, росли працьовитими і розвинутими.
Коли відбувалася наша розмова, проходило заняття молодшої группи. По дві групи з авіа- та судномоделювання, по тридцять учнів у кожній, цим, звичайно, не можна обмежити число наших дітей, в котрих здібності майбутніх конструкторів, пілотів. Хай же їх таланти реалізуються у дійсності, для чого основою буде працьовитість і наполегливість кожного. Учні гуртка, яких ви бачите на знімку, Єгор Шестірка, Ерік Гоголь, Кирил Пустовойт, Богдан Лялін вже давно займаються в гуртку, ще двоє їх товаришів прийшли недавно. Юрій Володимирович Гарькавенко кожному відкриває вміння того, як працею втілити в реальність мрію про польот |