|
Історія села Верхня Дуванка
|
|
| Kupez | Дата: Неділя, 20.05.2012, 16:27 | Повідомлення # 1 |
 Генерал-майор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 250
Статус: Offline
| Дуванка – на левом берегу реки Дуванки, в 27 верстах от города Купянска.
По переписи 1732 года «Слободка Дуванка, имение полкового Есаула Андрея Двигубского, поселена на жалованной земле с 730 года, в ней 214 душ мужских». А в 1749 году здесь было прихожан 32 двора; последнее вследствие моровой язвы 1738 года и нападения татар 1736 года. В 1770 году 380 муж., 327 жен. В 1790 году прихожан 1450 муж., 1380 жен.; жителей Дуванки 486 муж., 460 жен., а по генеральному межеванию земли помещичьей 1589 десятин пашни, 5853 десятин сенокоса и 39 десятин дровяного леса. В 1810 году прихожан 1622 душ муж., 1636 жен.; в 1830 году 1037 муж., 1007 жен.; в 1850 году 903 муж., 941 жен. душ.
|
| |
| |
| Kupez | Дата: Неділя, 20.05.2012, 16:28 | Повідомлення # 2 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 250
Статус: Offline
| Історія села Верхня Дуванка
Вперше про це село згадується в історичних документах в 1730 році, але територія села і його околиць була заселена з найдавніших часів, бо на околицях села є кургани з похованнями III століття до нашої ери скіфські, а потім сарматські (І-II cтоліття н.е.) та кочівників (IX- XIII ст.) . На ці землі часто нападали кримські татари про що свідчить назва річки "Дуванка", яка походить від татарського "дуван" - ділити.
Матеріали з історії колонізації і побуту степової окраїни Московської держави (Харківської і в деякій мірі Курської і Воронежської губерній) в 16-18 століттях зібрані з різних архівів і редагованих Д.І.Багалеєм. Ізюмський полк. Перепис слобідських полків гвардії майора Хрущова 1732 року.
( Архів Харківської казенної палати)
Коментарі
1 Дмитро Іванович Багалій - професор славистики, ректор Імператорського Харківського університету, голова історико - філологічної громади. Відомий своїми роботами з історії Південно-Російського краю.
2 Гвардії-майор Хрущов-начальник спеціальної експедиції, створеної в 1732 році для першого повного перепису населення Слобідських полків:Харківського,Сумського,Ізюмського,Охтирського..
3 Слобода Дуванська в ті часи не мала в своїй назві "Верхня", тому що іншої ще нема.
4 "Піддані робіт не роблять..." Маються на увазі роботи на користь полкової канцелярії та реєстрових козаків, які несли військову службу:ходили в походи,наряди, командирації. Чотири роки було дано поселенцям на власне облаштування на новому поселенні.
5. "214 душ" маються на увазі тільки чоловіки. В той час враховувалися лише воїни та робітники.
Архієпископ Філарет-видатний церковний державний і науковий діяч середини 19 го століття. Спочатку архієпископ ,потім митрополит Московський. Автор багатьох важливих державних документів, в тому числі, "Маніфест про звільнення кріпаків від кріпосного права". Дослідник історії мистецтва та архітектури. Доктор філософії. Його праці використовують в своїх роботах багато поколінь істориків, мистецтвознавців, краєзнавців та інших вчених.
Харківська єпархія. Єпархія-це адміністративно-територіальна одиниця православної церкви Російської імперії. Всього було 72 єпархії.
В 19 му столітті територія Харківської єпархії співпадала з територією Харківської губернії, тобто охоплювала кордони трьох сучасних областей - Сумської, Харківської та Луганської. В 18-му столітті це була територія Сумського, Охтирського, Харківського та Ізюмського слобідських козацьких полків.
Таким чином слобода Верхня Дуванка спочатку належала до Куп'янської сотні Ізюмського полка, потім - до Кубанського повіту Харківської губернії але весь час входила до складу Харківської єпархії.
...помістя полкового осавула...
Слобідський козацький полк в 17- 18 сторіччі це зовсім інший підрозділ ніж ті що існують зараз
Євген Любовський складає книгу в 1895 році (по архівних документах) Історія Харківського слобідського козацького полку 1651-1765 " Слобідський полк -це була ціла область військових поселень, з різними укріплюючими спорудами, містами, селами, хуторами, і всіма прилеглими територіями; "сотню" складав великий шмат землі з усіма селами і хуторами На чолі полку стояв полковник , який разом з полковим старшиною управляв і об'єднував у собі владу військову і громадську. Вибирався полковник " вільними голосами на все життя Влада полковника була дуже велика: він роздавав землю , очолював походи, затверджував вироки суду,займався облаштуванням полку. Його письмові накази називались - універсалами".
|
| |
| |
| Kupez | Дата: Неділя, 20.05.2012, 16:28 | Повідомлення # 3 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 250
Статус: Offline
| Другим обличчям полку був полковий обозний; під час хвороби або в разі
відсутності полковника він управляв полком .
Наступний був полковий суддя. Він засідав у ратуші і розглядав справи, але вироки по справах затверджував лише полковник .
Далі в ієрархії були два полкових осавула (старший і молодший) - помічники полковника по військовій частині. Полковий хорунжий - зберігав ( хоругв) полковий прапор і керував хорунжими козаками .
Два полкових писаря виконували обов'язки секретарів в ратуші (один з-військової частини, другий з громадських справ).
Всі ці особи складали полкову старшину і полкову раду , на якій всі воєнні питання вирішувались голосуванням .
Керування сотнею відбувалось згідно з полковим керуванням . Управління здійснювалось "паном сотником " ,якому підкорялись всі мешканці сіл і хуторів. В сотні була своя старшина. Вона складалась із сотника, отамана, єсаула, хорунжого. Призначення цих людей повністю залежало від сотника. Андрій Двигубський - полковий осавул був важливою і впливовою людиною "....поселен на жалованной земле с 1730 года..." Напевно люди селились на цій землі і раніше ,але днем заснування Верхньої Дуванки як самостійного населеного пункту держави, слід вважати 1730 рік . В цьому сенсі Верхній Дуванці дуже пощастило, на відміну від інших міст і сіл держави, утворених не відомо коли. Дуванка дійсно виникла в цей час і її засновником є Андрій Двигубський .
Двигубські- ця сім'я була достатньо відома в ті часи. В історичній літературі зустрічаються відомості про сотника Зміївської сотні Івана Двиігубського , який не побоявся звернутися з проханням до царя на захист полковника Ф.В.Шидловського, котрий був заарештований по брехливому звинуваченню царського блазня Олександра Меньшикова.
До речі ,сам осавул Андрій Двигубський теж постраждав в 1733 році із-за підступної зради Ізюмського полковника Лаврентія Івановича Шидловського.
До цієї родини відноситься видатний вчений 18-19 століть Іван Олексійович Двигубський, автор першого опису російської фауни , автор першого довідника лікарських рослин в чотирьох частинах, а також енциклопедії практичних порад по сільському господарству і домогосподарству в 12 томах автор першого російського підручника технології та фізики. Похований Іван Олексійович серед інших відомих людей південно -російського краю в Харківському Покровському монастирі. Ще одна згадка про сімю Двигубських зустрічається в книзі "Участь Харківського панства у Вітчизняній війні 1812 року." Підполковник Олексій Михайлович Двигубськии був вибраний від Ізюмського повіту начальником пішого козачого полку Мова йде про формування ополчення для відсічі навали Наполеона (але це пізніше майже на сто років).
Поручиця Єлизавета Яківна Кашинцова, народжена Тихоцька -дружина поручика Дмитра Івановича Кашинцова . Це наймолодша із сестер будівника церкви Григорія Яковича Тихоцького. Всього в сім'ї було 8 дітей Іван Дмитро, Єгор, Варвара, Марія, Марфа, Олександра і Єлизавета. В тексті згадується про те, як ще малою Єлизавета лазила на башту разом з братами та сестрами і бачили пошкодження ( мітки) від пострілів татар. Двигубському - предку Тихоцьких....Згадуваний осавул Андрій Двигубськии був дідом для всіх дітей по материній лінії. Його донька Євдокія була одружена з Яковом Андрійовичем Тихоцьким. Таким чином слобода Дуванка перейшла в придане Тихоцьким . А потім дісталась одному із синів цієї сім'ї - Єгору.
Єгор Якович Тихоцький - третій син Якова Андрійовича і Євдокії Андріївни за фахом він був гірничий інженер . Після виходу в відставку неодноразово
вибирався мирським" суддею Куп'янського повіту див. (Адресний календар Російської імперії).
Будівництвом церкви і школи при ній, займався він у вільний від роботи час це було як "хоббі".
|
| |
| |
| Kupez | Дата: Неділя, 20.05.2012, 16:29 | Повідомлення # 4 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 250
Статус: Offline
| Для того, щоб здійснити свою мрію ,він побудував на околиці села цегляний завод. Сировина для виготовлення цегли знаходилась поряд з заводом. В 1814 році цегли вироблялося до 200 тисяч штук на рік. Спочатку був побудований двоповерховий будинок, який мав по два входи на кожному поверсі. На другий поверх можна було потрапити по залізних кованих сходах з південної і північної сторони. Також на другому поверсі були два балкони, один із західної, другий із східної. Будівництво будинку було для нього так би мовити, репетицією перед будівництвом цегляної церкви. Тихоцький володів майстерністю живопису і сам розписував храм. Це був один із перших і найкращих храмів у Куп'янському повіті.
В1810 році Є.Я. Тихоцький розпочинає будівництво кам'яного храму але за браком коштів був освячений лише в 1824 році В1847 році храм перекрили
залізом.
При церкві була побудована церковно -приходська школа. В якій навчалося 40 учнів. Учнів вчили грамоті .
Дерев'яний храм в ім'я Благовіщення Пресв'ятої Богородиці було споруджено в 1737 р. Цікава історична закономірність чим гірші умови проживання людей, тим більше люди звертаються не так до самого бога, а до його матері - Богородиці ,як символа сімейного благополуччя. В слобідських
полках , де життю всім від малечі до дорослих щоденно загрожувала небезпека, більшість церков мали назви : Різдва, Благовіщення, Успіння Пресвятої Богородиці .
Яків Тихоцький згадуваний раніше батько Єгора Яківича Тихоцького -Яків Андрійович Тихоцький один із пяти синів сотника Тишковської сотні Харківського слобідського козачого полка Андрія Івановича Тихоцького. Яків Андрійович служив якості "товариша воєводи" Ізюмського полку, котрий як відомо виділився із Харківського. Посада воєводи (і його помічників) була по справі військово- інженерною поскільки в його обов*язки входило будівництво укріплень , фортець та інших споруд , а також керівництво постійними * гарнізонами цих фортець , регулярних військ . Яків Андрійович мав звання (секунд-майора), а після перебудови слободських полків в Харківську губернію отримав чин (колежного ассесора), пізніше надвірного радника . Неодноразово вибирався повітовим суддею Куп'янського повіту , був провідником місцевого панства...
Метрики храму - так називались метричні книги в яких реєструвались всі акти громадського стану : народження, весілля, смерті всього населення приходу.
Такі книжки з усіх церков за кожен рік збирались разом і зшивались в одну велику книгу повіту (товщина могла сягати 50-70 сантиметрів) зберігались вони в архіві Консисторії.
Після реформи 1861 року Тихоцький продає своє землеволодіння Кочану Кирсану Михайловичу. Рід Кочанів володів 50- тис. га землі в межах Харківської губернії. Наділ селянської сім ї становив 2.1 га. Після революції 1905 року селяни ведуть бородьбу проти поміщиків так селяни села Роєвка під час заворушень забрали в поміщика Горбачова все зерно . Коли була викликана поліція , то селяни озброїлися сокирами , вилами не дозволили робити обшуку . Все зерно було переховане, і коли поліція прибула вдруге з підкріпленням, то нічого не знайшли. Селяни починають з'єднуватись з робітничим класом . Так Кривошлик Сергій Олефірович був зв'язаний з робітниками м. Куп'янськ привозив і розповсюджував листівки. В цей час організовуються земства. В 1913 році будується земська школа , яка складається з 4 класів.
Великого розорення принесла І Світова війна. На війну забрано все працездатне чоловіче населення. Жінки були не в силах самі вести господарство, а тому за час війни багато селянських дворів розорилося. Після Жовтневої революції, в грудні 1917 року, у Верхній Дуванці було " встановлено Радянську владу , створено ревком. В квітні 1918 року германські війська окупували В.Дуванку. Було влаштовано жорстоку розправу над селянами. Солдати живуть у земській школі - заняття не проводяться. Разом з інтервентами повертаються пани Веселовський і Кочан, які жорстоко розправилися з селянами. Було організовано "порку" селян. Все майно було зібрано, а поля, які засіяли селяни, були зібрані поміщиками. Та вже у грудні 1919 року Перша Кінна Армія звільнила село.
В цей час розлючені селяни розбили майно ( кінну снопов'язалку, плуги, карету і т. д.)поміщика Кочана. Більшість дуванчан зі зброєю в руках пішли захищати Радянську владу . До лав Червоної армії пішли : Гайворонський О. С,
Судейченко Т. К. та ін. Для захисту селян від банд був створений загін під командуванням Лічного Якова Устимовича. Так загін приймав участь в боротьбі з бандою Марії, а також вів боротьбу з місцевими бандитами, які організовували напади на селян
|
| |
| |
| Kupez | Дата: Неділя, 20.05.2012, 16:30 | Повідомлення # 5 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 250
Статус: Offline
| У 1922 році в сутичці з бандитами загинув секретар партосередку Микола Локтенко. Але люди вже почали відбудовувати зруйноване господарство . На території села був створений Верхньодуванський райвиконком, головою якого обрано Лічного Г. У., секретарем був Гайворонський ГТ. Н., завідуючим земельного відділу було призначено Сергу О .Г. Пізніше райвиконком було ліквідовано і створено сільську Раду. В селі почали розмови про створення колективних господарств. 1928 році біднота Калинівки і В -Дуванки створила артіль "Згода". Першим її головою був Олійник Василь Антонович , пізніше створили СОЗ , а в 1930 році виник колгосп ім.Будьоного. Тяжким був для селян голодний 1933 рік. Та поступово ставало заможнім життя селян. В село почала надходити техніка (трактори, комбайни). Першими жінками - механізаторами були: Соболь К. А., Соболь О. О., Денісова М. І.
На фронтах Великої Вітчизняної війни воювали з ворогом 399 жителів нашої Сільської Ради, з них загинуло 209 , за мужність і відвагу 311 чоловік нагороджено орденами і медалями. Серед них Соболь Миксим Микитович, Бондаренко Іван Остапович , Ананченко Олексій Герасимович, Люльченко Микола Степанович, Перепелка Валентина Карпівна, Понамарьов Павло Митрофанович, Локтенко Василь Миколайович і цілий ряд інших.
В 1942 році Верхню Дуванку окупували фашисти. Вони вивозили худобу , зерно, забирали молодь до Німеччини і деякі з них не поврнулися. Під час окупації було вбито групу жителів села,серед них колишнього голову колгоспу Минайленка Ігната Митрофановича, Понамарьова Олександра Митрофановича, Болховецького Миколу Васильовича та ін. В приміщенні школи закатованого 16-річного юнака Болховецікого Володимира та його матір. Цей список фашистських звірств можно ще продовжувати.
21 січня 1943 року в селі Верхня Дуванка, було замучено 35 чоловік на підставі того що ніби то причетності їх до партизан. В приміщенні церковно-приходської школи їх розстріляли і спалили 14 місцевих жителів (Минайленка, Бондаренко, вчителя Петюкова В П; Болховецького -17 років; Дюміна 3. С. -60 років разом з сином двох жінок Болховецьку, Локтенко розстріляли . Окрім цих людей в приміщенні школи також були розстріляні 12 чоловік із села Богородицьке, які працювали на розчищені доріг . Біля містка фашисти розстріляли 9 чоловік, евакуйованих з Білокуракінського району.
В березні 1943 року Верхня Дуванка була звільнена від німецько -фашистських загарбників. В боях за звільнення села загинуло 75 воїнів. Вони поховані в братській могилі.
Про загиблих воїнів в 43 році після наступу радянської армії в ході визволення Дуванки загинуло багато бійців з обох сторін радянських бійців поховали в селі в братській могилі , що до німців то їх в кінці лютого на початку березня, староста Ярошенко зібрав юнаків 16-17 років ( Рубан , Соболь, Денісов та ін.) і попросив, щоб вони вирили яму і позвозили трупи туди тобто німців. Яму почали рити за селом за свідченням Соболя І.А. земля була мерзлою і щоб здолати мерзлий шар Рубан запропонував використати велико каліберний кулемет, пусте декілька черг по тому місту де буде яма шар грунту знімуть і так поки не закінчились кулеметні стрічки. Яму викопали і потім звозили санчатами трупи німецьких солдат, ті що були убиті в селі не мали одягу місцеві жителі її забрали , а ті які були вбиті в полі деякий одяг мали . За день звозив один юнак по 2 трупи яму заповнили до кінця березня.
В першу весну 1943 року селяни обробляли землю за допомогою корів, які вціліли від фашистів. Щоб засіяти поля жінки носили зерно за 18 км. з станції Куземівка. Але незважаючи на це, оброблено було лише частину землі.
В 1945 році була засіяна вся довоєнна площа земель і колгоспники виростили високий урожай.
У післявоєнні роки для успішного розвитку сільського господарства колгоспи почали об'єднуватися в більші господарства і з 1950 року по 1958 було створено один колгосп " Червона Зірка". В 1957 році було зібрано з кожного гектара землі по 22 центнера зернових і вирощено по 287 центнерів цукрових буряків. За такі досягнення голову колгоспу Савінова В. С. нагороджено Орденом трудового Червоного прапора, бригадира Ахтирського Г. Й. Орденом "Знак пошани". Серед кращих колгоспників можна назвати Таранець М.I,- доярку колгоспу, яка надоїла на кожну фуражну корову по 1700 кг молока, ланкову городної ланки - Клименко О. А., яка одержувала високі врожаї овочів. У 1963 році вона одержувала по 116 центнерів овочів з кожного гектара, трактористи: Ліннік І. А. , який в 1963 році виробив на тракторі умовної ріллі 1640 га, Олійник С .К. 1520 га.
|
| |
| |
| Kupez | Дата: Неділя, 20.05.2012, 16:30 | Повідомлення # 6 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 250
Статус: Offline
| У цей час колгосп має площу орних земель 2665 га, ставок 75 га, який використовується для розведення риби, водопою тварин. Колгосп має техніку: 24 трактора, 21 автомашина, 9 комбайнів та ін.
В цей час на території сільської ради працюють 2 восьмирічні та 1 початкова школа, де навчається 261 дитина, працює 24 вчителя, з вищою освітою - 12 чоловік. На території сільської ради працює 3 клуби, хата - читальня, 5 бібліотек, фонд яких становить 22 250 екземплярів, працює 3 кіноустановки, З медичних пункти, де працює 6 медичних працівників, є аптеки.
Деякі свідчення про ті чи інші події. Так в 1942 році в Дуванку приїжджав син Кочена Володимир. Він приїжджав до старости щоб той дав йому довідку про те що він українець, справа в тім, що він був чорнявий і схожий на єврея, а в той час євреї знищувалися . Місцеві мужики запитували в нього чи не приїде в родинне помістя, він категорично заперечив. В 2006 році з Уралу приїжджала його дочка із своїм онуком показувала будівлю, а також спілкувалась з Янголенко Валентиною Павлівною.
|
| |
| |
| Kupez | Дата: Неділя, 20.05.2012, 16:30 | Повідомлення # 7 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 250
Статус: Offline
| Із історії селища Нижня Дуванка
(Нижня Дуванка знаходится за 21 км від Тарасівки. Вона, як і Тарасівка, була військовим поселенням)
В 1825 году в Нижней Дуванке и близлежащих хуторах был расквартирован эскадрон Екатеринославского кирасирского полка. Нижняя Дуванка именовалась первой слободой (т. е. центром) второй поселенческой волости Купянского округа Украинского военного поселения. Жители мужского пола были превращены в солдат. В 1830 году население слободы состояло из 1115 военных поселенцев разного звания (хозяев, помощников хозяев, кантонистов, отставных) и 1259 женщин. Крестьяне, попавшие в разряд поселенцев-хозяев, а таких насчитывалось 135 человек, получили сравнительно большие земельные наделы, около 8 десятин на душу, сельскохозяйственный инвентарь и рабочий скот. Но каждый из них должен был кормить трех постояльцев из кирасир. Помощники (121 человек) делили с поселенцами-хозяевами бремя сельскохозяйственных работ. Два дня в неделю все поселенцы занимались военным обучением, остальные дни — полевыми и строительными работами, начинавшимися и заканчивавшимися по команде офицеров. Дважды в день унтер офицеры обходили жилища слобожан и следили за строгим соблюдением установленного распорядка. За малейшую провинность людей беспощадно карали. Жестокая муштра, бесконечные караулы, строительные работы оставляли мало времени для своего хозяйства, и жители все больше и больше беднели.
|
| |
| |
| Kupez | Дата: Неділя, 20.05.2012, 16:31 | Повідомлення # 8 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 250
Статус: Offline
| Верхняя Дуванка
Помещик Тихоцкий, построил в селе собственное имение, церковь и церковные помещения.
До наших дней в хорошем состоянии сохранилась лишь церковная крестилка, в которой в настоящее время расположено кафе. Почти уничтожено двухэтажное здание имения Тихоцкого, после революции в нем размещалась сельская школа, а после построения новой школы это помещение пришло в упадок, уничтожены крыша, окна, частично разрушены стены, вокруг все поросло сорняками и деревьями. Благовещенская церковь, что была одной из самых красивых на Сватовщине и почитаемых среди верующих, уничтожена полностью в 1937 году. Не сохранилось никаких фотографий или рисунков
|
| |
| |
| Kupez | Дата: Неділя, 20.05.2012, 16:31 | Повідомлення # 9 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 250
Статус: Offline
| Верхняя Дуванка (фамилии на ОБД Мемориале)
Антипов Марк Игнатьевич 1908
Барабаш Петр Сергеевич
Болховетский Иван Стефанович . .1922
Болховицкий Макар Константинович . .1904
Бондаренко Федор Харитонович 1914
Борхович Савелий Петрович . .1906
Борысенко Андрей Евгеньевич . .1913
Волошин Иван Павлович 1926
Волошин Яков Корнеевич . .1905
Ганнус Василий Илларион. . .1900
Ганнус Кузьма Илларион. 1912
Гринев Антон Иванович . .1894
Демин Алексей Иванович 1921
Жилкин Владимир Андреевич . .1914
ЗАЙЦЕВ Кузьма Александрович 1915
Козлов Дмитрий Иванович . .1909
Колошин Яков Корнеевич . .1902
Конченко Михаил Андреевич . ,1912
Конюх Григорий Васильевич . .1902
Конюх Петр Ефимович 1905
Конюхов Николай Ефимович 1900
Кошевой Поликарп Васильевич 1907
Кривошеий Савелий Яковлевич . .1925
Кривошлык Иван Савельевич , .1921
Кривошлык Кузьма Германович 1898
Крипак Алексей Сергеевич 1921
НЕСТЕРЕНКО Михаил Данилович 1913
Овчаров Николай Архипович . .1910
Олейник Аккулина Тихон. 1926
Олейник Владимир Епифан, . .1916
Олейник Иван Федорович 1906
Олейник Михаил Арестович . .1918
Орлов Гаврил Федорович 1906
Орлов Гаврил Федорович . .1906
Панамарев Иван Иванович . .1919
Перепелка Василий Павлович 1900
Перепелка Сергей Парфилович 1909
Перепелкина Мария Порфирьевна .1918
Поддубко Николай Никифорович . .1906
Поддубко Николай Свиридонович . .1909
Пономарев Алексей Петрович 1900
Резниченко Стефан Викторович 1905
Рубан Алексей Асранасиевич . .1926
Рубан Андрей Афанасьевич 1912
Руднев Владимир Петрович . .1909
Соболь Егор Сергеевич . .1902
Соболь Иван Павлович 23.09.1902
Соболь Ларион Петрович 1907
Соболь Павел Архипович 1923
Соболь Федор Гаврилович 1923
Сосунов Андреян Семенович 1903
Судейченко Григорий Назарович .1915
Сурко Иван Салифонович . ,1915
ЧЕРКЕСОВ АЛЕКСЕЙ ЯКОВЛЕВИЧ 1915
*************************************************************
|
| |
| |
| Kupez | Дата: Неділя, 20.05.2012, 16:32 | Повідомлення # 10 |
|
Генерал-майор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 250
Статус: Offline
| На хранении в ГАЛо имеются метрические книги с. Верхняя Дуванка Купянского уезда (Благовещенская церковь)
Фонд 126 опись 26
д.26 1871-1876
д.27 1877-1882
д.28 1892-1895
д.29 1901-1902
д.30 1902-1906
д.31 1907-1910
д.32 1911-1913
д.33 1914-1915
|
| |
| |
