Фомовский Успенско - Серафимовский женский монастырь находится близ хут. Фомовки в 8 верстах от большаго села Сватовой-Лучки, Купянского уезда, на левом отлогом берегу реки Красной, когда-то многоводной и рыбной. Имея около реки песчаный, сильно высыхающий от летних жаров грунт, местность эта может поразить своею бедностию в отношении растительности.
1926 году Тушкантов входит в состав Софиевского сельсовета Нижне-Свердловского района Купянского уезда Харьковской губернии. Население села 222 человека, из них: 108 - мужчины, 114 - женщины. По национальному составу все жители Украинцы.
За непідтвердженими документально даними Нечволодівка заснована в 1715 році. Існує дві версії виникнення назви. Перша: поселенці займалися розбоєм, покладалися на "ніч - володарку", яку при цьому все прикривала.
Засноване в останній третині ХУІІІ століття. Назву дістало від місця, на якому виникло. Це місце всуціль було заросле дикою суницею. Тож над назвою нового поселення думали не довго: Ягідне - що може бути красивіше, звучніше, ліричніше?
Назву село дістало не відразу. Тут була напрочуд сприятлива для ведення господарства місцевість. Тож хуторам, які виникли, дали красиві, звучні й багатообіцяючі назви: Благодатний і Благодатівський. Згодом, за радянської влади, хутори набули статусу сіл.
Волоська Балаклія — найбільш давнє поселення , засноване українськими козаками в 60-х роках ХVII століття.Одночасно село отримало й іншу офіційну назву — Щеняче, що походила від назви сусіднього кургану, відомого в історичних джерелах першої половини ХVII століття.
Населений пункт було засновано переселенцями з Дуванської волості Куп’янського повіту у 90-х роках ХIХ століття, що позначилося і в назві села. У свою чергу, тюркське слово «дуван» означає «місце, відкрите вітрам», «місце, де збираються на сходку». За радянської влади Дуванку було приєднано до Федорівської сільської ради, яка до 1926 року входила до складу Бугаївського району Ізюмської округи, а потім до 1935 року — до Сеньківського району Куп’янської округи
Село засноване не пізніше 1812 року поміщиком, колезьким реєстратором Йосипом Вікентійовичем Сподобом та дружиною його брата-сотника Євдокією Іванівною Сподобіною, від прізвища яких і отримало свою назву.
Свою назву село отримало від невеликої общини розкольників-старообрядців (старовірів), які проживали в населеному пункті в ХIХ та на початку ХХ століття. Старовірівка після свого заселення була віднесена до складу Пристінської волості Куп’янського повіту, проте вже у середині ХIХ століття її перетворюють на волосний центр, куди були включені такі села і хутори, як Новомиколаївка, Волоська Балаклія, Безмятежне, Кравцівка, Миропілля, Старий Чизвик, Березівка, Баранове, Луізенталь (Баба), Мирна Долина, Раївка, Горький, Благодатний, Оливівка та ряд інших невеликих хуторів.
Село було заселене не пізніше 1812 року поміщиком, колезьким асесором Михайлом Михайловичем Барановим і деякий час називалося Михайлівським.З моменту свого виникнення Баранове входило до складу Старовірівської волості Куп’янського повіту